Узагальнення судової практики вирішення судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах за 2013-2014 роки

       Новосанжарським районним судом Полтавської області було проведено вивчення та узагальнення судової практики вирішення судом процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах за 2013 -2014 роки. На протязі 2013 року до Новосанжарського районного суду надійшло 132 заяв, клопотань та подань у порядку виконання судових рішень, у період 01 січня по 01 червня 2014 року надійшло 66 звернень. За звітній період було розглянуто 189 справ в порядку розділу VІ Цивільного процесуального кодексу України. Залишок нерозглянутих звернень щодо виконання рішень суду на 01.06.2014 року становить 16 справ. Проблемних процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах у 2013-2014 роках не виникало, але вважаємо за доцільне звернути увагу на ряд спірних питань застосування норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). Саме тому, питання пов’язані з відстрочкою і розстрочкою виконання, зміною чи встановленням способу і порядку виконання рішення суду є важливими в розрізі забезпечення прав як позивача так і відповідача. Стаття 373 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. При застосуванні даної норми необхідно звернути увагу на спірне питання, яке найчастіше виникає у правозастосовній практиці, а саме: перелік обставин, які надають право на відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення та проблеми їх доказування.